Одним  із основних   завдань  сучасної  дошкільної  освіти є  підготовка дитини до  шкільного навчання зокрема  правильного  володіння  українським мовленням.   Чи легко  навчити  дитину говорити? Певно, що так! А  чи  легко навчити дитину говорити правильно? Звичайно  ж, ні!    Ми перебуваємо у складному мовному середовищі, де люба говірка / курі  біжять, спішять/ переплітається  з  рідним   суржиком / карман, тупор, гвіздок/, молодіжним  сленгом   та  іноземними  словами,  які  чує  і  запам'ятовує  малеча.   Вже кілька років  поспіль  педагогічний  колектив  дошкільного навчального закладу  «Теремок»  працює  над проблемою «РОЗВИТОК  УКРАЇНСЬКОГО  МОВЛЕННЯ  ДОШКІЛЬНИКА  -  ОСНОВА  АНАЛІТИКО-СИНТЕТИЧНОЇ  ДІЯЛЬНОСТІ  МАЙБУТНЬОГО  ШКОЛЯРА». Бо  ж  дитина бачить предмет, називає, описує,   аналізує  його призначення  словами.   Як  зробити  навчальний  мовленнєвий   процес  доступним  і цікавим  для  дошкільнят? Використовуючи традиційні методи  розвитку мовлення: бесіди, переказування, заучування  віршових  текстів, усний опис тварин, квітів,… ми акцентуємо  увагу  на  засобах театральної діяльності,  стрижнем  якої  є  іграшка. Адже   іграшка – « життєво необхідний орган дитячого організму». Заберіть  забавлянку  з рук  малюка  і  він плакатиме так само, як  і  при, навіть  незначному,  травмуванні.   Сенсорний  і мовний  розвиток дитини  мають  здійснюватися у тісній взаємодії. Відчуття  і сприйняття – перший  ступінь  у пізнанні  світу. Лише  зв'язок  слова  з  чітким  уявленням  забезпечує  повноцінний лінгвістичний і  розумовий розвиток. Структура  навчального заняття  не дає  великих  можливостей для  дитячого  самовираження. Тому  друга  половина дня   є  найоптимальнішим  часом  для  організації  самостійної  театральної  діяльності. Під час гри  з  настільним театром діти  самостійно  відтворюють почуте, повторюють  тексти, вивчені  напам'ять, складають  власні  діалоги, монологи. Але, як  правило,  при   складанні  власних  оповідок, казочок  малюки припускаються  мовленнєвих  помилок. Та  давати  зауваження  й виправляти  помилки слід так, щоб  діти не втратили  інтерес  до  гри, не  образились. /Під час  спостереження  у  середній групі  за  організацією  театральної  діяльності  вихователь    виправляє мовленнєві    помилки у  власне  складеному  дитячому монолозі  театру  іграшок :

- не  красний, а червоний; не пригає, а  стрибає. Після третього зауваження  діти  поклали  іграшки  і  переключилися на  іншу гру. /      Тож  роботу над помилками  вихователі  проводять  методом порівняння  на  навчальних  заняттях, називаючи слово  так, як його  вживали  вихованці, а  діти мають  сказати  правильно.    Мова  вихователя й  усіх працівників  дошкільного закладу  має бути  взірцем  для  малечі. Не допустимо  спілкування з  дітьми  українською  літературною мовою  лише  на занятті. На протязі  всього перебування  у  садочку  діти мають перебувати  у  нормованому  мовному режимі.     Для   розвитку  звя'зного мовлення  дошкільнят  ми  використовуємо  різні  види настільного  театру. Для   зручності  у  використанні  театри  мають  назви  відповідно  до   матеріалів, з  яких виготовлені,  чи  за  назвою  основи для  оперування  іграшкою: театр  яєць, театр ложок, кулачковий  театр. Комплекти іграшок  складаються  як  з окремих  звірят, так  і  з  героїв  відповідної  казки,  а діти  самі  обирають  форму  гри: за  казковим сюжетом чи за власне  складеним  варіантом.   Першими видами настільного театру, з  якими  знайомляться  малюки першої  молодшої групи, є театри яєць  та смужок. Ці  атрибути  досить  ламкі. Тож  після грубого поводження  чи  навмисне  застосованої  сили  дитина  може  пошкодити  іграшку. Звичайно, це засмучує  малого невдаху,  та , водночас , виховує  бережне  ставлення  до  іграшки. ТЕАТР  СМУЖОК  / атрибути  виготовляються  із  різнокольорових смужок  картону  різної  величини, скручені  кільця  скріплюються залежно від форми  більший  з  меншим; з  маленьких шматочків  вирізаються вушка, вусики, хвостики  і розміщуються  на  іграшках – так  з'являється кумедне рожеве поросятко, рудий пес//  спонукає  до  ЗВУКОНАСЛІДУВАННЯ / відтворення  голосових звуків  тварин: няв, ква, гав,…/  ТЕАТР  ЯЄЦЬ / іграшка-яйце  виготовляється  із  заздалегідь підготовленої основи: сире яйце  слід  проколоти  з  обох  кінців  голкою, через тоненьку трубку, дмухаючи, видалити вміст, добре  промити водою  і просушити, потім  закріпити  на  конусі форми нитку  чи  резинку  і дрібними  деталями  оздобити ляльку; основою  театру яєць  може  слугувати  коробка з вирізаним  широким  боком, а  вгорі  на  тонких  планках  закріплюються іграшки, що  приводяться в рух, торкаючись  до  нитки/  доречно використовувати  для  ПОВТОРЕННЯ  ТЕКСТУ / наприклад, казку  «Курочка  Ряба» діти  відтворять  засобами  театру  яєць, повторюючи за  вихователем/ ТЕАТР ТОПОТУНЧИКІВ / топотунчик малюється  на  цупкому  папері (зображення людини  чи  тварини), але ніжки і  нижні лапки  не  зображуються, фігурка  кріпиться  до руки за  допомогою  тоненької  резинки, на  великий і вказівний пальці  одягаються «ніжки» -пробочки з під  парфум, обклеєні  тканиною;така  іграшка  може  «ходити, бігати, танцювати»  і при цьому  ніжки  у неї  тупотять/ можна використовувати  при  ВПРАВЛЯННІ У  ЗВУКОВИМОВІ: дід :-туп, - туп; зайчик: стриб,-стриб,…, ведмідь: -гуп,-гуп.    ФЛАНЕЛЕГРАФ / дошка, обдягнута  фланеллю, на якій  викладаються  малюнки-персонажі і  кріпляться  за допомогою  шматочків  наждакового  паперу/ варто застосовувати  при  СУМІЖНОМУ  МОВЛЕННІ:  вихователь розповідає  казку, викладаючи  на  фланелеграфі  малюнки персонажів, а діти  називають  героїв, продовжуючи  розповідь: Вихователь:                                                                                    Діти: -Ішов /викладається  малюнок діда/                                            -дід, лісом, за  ним  біг/ викладається малюнок собачки/                  -собачка, та  й загубив / викладається  рукавичка/                                     - рукавичку. ТЕАТР  КАРТИНОК на  олівцях /до  олівця  закріплюється сірникова  коробка  з малюнком  чи  паперові іграшки  пальчикового театру/  вдало використовувати  для  розповіді  КУМУЛЯТИВНИХ  КАЗОК  одній  дитині, тримаючи  в  двох  руках  іграшки:  -Ой, ти, кицю, неслухняна, А куди біжиш  так рано? -Побіжу я аж до річки, Щоб напитися водички. -А  вночі  куди ходила? -В полі мишку я ловила. -Ой, неправду  ти сказала, Ти сметанку  тут лизала. -Я  не  відаю й не знаю, Я  сметанки не  вживаю.                   К.Перелісна. ТЕАТР  ІГРАШОК /  у  грі  задіяні звичайні  дитячі  іграшки; діти надають  перевагу  іграшкам-родині: заєць-тато, зайчиха – мама, зайченя – син/    якнайкраще  розвиває ДІАЛОГІЧНЕ МОВЛЕННЯ: -Чому  наше  зайченя лежить у ліжку? -Бо у  нього  температура. -То  треба  покликати  лікаря. -Я  зараз  подзвоню  Айболиту  по  телефону. ТЕАТР  РУКАВИЧОК /виготовляється  із звичайних  дитячих рукавичок, де  місце  великого пальця  набивається ватою  чи поролоном  і  слугує  носом, за  очі  правлять  ґудзики, рот вишивається червоними  нитками, волосся   робиться  з грубої вовняної тканини  чи синтетичної  пряжі; таку  ляльку  можна одягти на  руку, а  можна, прилаштувавши на  маленьку  пластикову пляшку, поставити на столі/ спонукає  до   РОЗВИТКУ  ТВОРЧОЇ УЯВИ: діти самостійно обирають  місцезнаходження  іграшки-героя, відповідно до  сюжету  казки, вносячи власне  бачення  подій: якщо  Івасик Телесик  має  говорити, лялька  одягається  на руку, якщо  спостерігати  за  Оленкою Зміючкою, то краще  розмістити персонаж на  стоячій  основі; важливе  значення має коробка для  схорону  ляльок,  її можна використовувати  і  як  декорацію / на  основі  малюється  пейзаж  чи інтер'єр кімнати, де дійство розгортається  на столі, і як  ширму, коли  маніпуляції рукою  проводяться  за  коробкою, а  лялька знаходиться зверху.ТЕАТР  ЛОЖОК / в своїй  основі  має звичайні  ложки, на опуклому боці  яких  наклеюється зображення  мордочки  звірятка  чи обличчя  персонажа-людини  або  малюється  акварельними  фарбами /акварельний  малюнок обов'язково покривається лаком /; одягається  іграшка  у  прямокутну  тканину ,зшитої  з боків,  і  стягується  ниткою  на  шиї ляльки/  доречно застосовувати при  ВІДТВОРЕННІ   ПОЧУТОГО : коли діти  обігрують  виставу  на основі вивченого  матеріалу на занятті  чи побаченого  на  телеекрані. 

ВЕЛИКА  ЛЯЛЬКА  З  КЛАПТИКІВ /техніка  печворка/ дає  чудову можливість  для  розвитку   МОНОЛОГІЧНОГО  МОВЛЕННЯ: дитина  здійснює  маніпуляції  іграшкою і  промовляє   власне  складений  монолог, якщо лялька  смішна, то  розповідь буде  жартівлива, якщо зажурена, то  і  оповідка  буде  сумна. Великий  інтерес викликає  у дітей  виготовлення іграшок  настільного  театру  з  ПРИРОДНОГО  МАТЕРІАЛУ: шишки, каштани, жолуді, мушлі, овочі. Процес  створення  персонажу  спонукає  розвитку  КОМЕНТОВАНОГО  МОВЛЕННЯ:  за зразком вихователя чи за  власною  уявою діти  власноруч  створюють  поробки, при цьому  коментують  кожну  здійснену  операцію: - До  меншої шишки  приліплюю пластилін і з'єднаю  її  з  більшою; менша – голова, більша – тулуб; із шапочок  жолудя  зроблю  нижні лапки, а  верхні  виліплю  з  пластиліну; вуха, очі, рот  теж  будуть пластилінові – ось і вийшло  кумедне ведмежа.     Цікавими  є паперові ляльки ,виготовлені в  техніці орігамі; з цупкого паперу  для  пальчикового, кулачкового, тіньового театрів; з баночок  з-під  кави, пластикових  пляшок, одноразових стаканів. Усі  ці види настільного театру  спонукають розвитку моторики  пальців, що     позитивно  впливає на підготовку руки до письма. І  найважливіше -  ця  захоплююча  робота не потребує  великих  фінансових затрат. Потрібно лише  бажання  і фантазія  вихователя.   Окрім настільних театрів  вплив  на  мовленнєвий розвиток  мають  театри  маріонеток, петрушок, але  це потребує  значної попередньої підготовки і  є доступним  для  старших дошкільників.   Одним із невід'ємних  атрибутів ігрового куточку є  скриня для  ряження, де  знаходиться різне вбрання, що  використовується, як  театральні костюми. Та часто-густо  вміст таких  «скринь»  нагадує  схорон непотрібних речей. Досвід  показав, що  наявність  предметів має бути  конкретизованою. Тож  у  ігровому куточку  кожної групи  постійно знаходяться три «скрині» /обклеєні  шпалерою, тканиною ящики/. У першій - маски, вушка, хвостики, рукавички-лапки – елементи  костюмів героїв-тварин. У другій – костюми  персонажів-людей: петрушки, мушкетера, діда, баби, Буратіно, Попелюшки; намисто, шапки, фартушки, накидки дитячих  розмірів. У третій –улюблений одяг дітей  більших  розмірів з «бабусиної скрині». Періодично  речі у скринях  замінюються, викликаючи у дітей зацікавленість. Під  час розгляду  та  приміряння костюмів діти вдаються  до ОПИСУ  речей: -Ой, яка  красива  корсетка  з  вишивкою, а  яке намисто: прозоре,   переливається; зараз  запнуся  зеленою  хусткою. -А  мені  більше подобається  спідниця у  смужечку  і  вишита  кофточка з    візерунком, і  оцей  вінок  з  червоними маками і  біленькими ромашками.  -Я  буду  бабою! -Я – дочкою!   Справжнім святом  для  малечі є  фестиваль  казок «Квітень  посміхається», що  розпочинається  виставою  за  участю  працівників дошкільного закладу. А  потім щотижня  на свої прем'єри  запрошує  кожна  вікова  група, починаючи  з  другої  молодшої. Причому, участь  у  казці  беруть  усі  вихованці  групи.  Окрім  головних  героїв, роль котрих виконують  здібніші  дітлахи, в спектаклі з'являється зграйка  пташок, що  виконує  веселу  пісеньку, гурт  квітів  чи  сніжинок, що  кружляють у танку. Тож кожен  учасник  театрального дійства відчуває  себе  невід'ємною часточкою вистави, несе певну  відповідальність  за  весь  спектакль  і найголовніше – має змогу  самовиразитися, розкрити свої  здібності. У кінці  драматизації вихователь викликає  на поклон маленьких акторів, називає ім'я кожного  і роль, яку  він виконував. Та підготовка до  вистави  потребує великої  творчої  роботи вихователя, що виступає  в  ролі  режисера: це - вправляння  у  виразному читанні  тексту  напам'ять, передачу  інтонацією почуттів  героїв, віднаходження  виражальних  засобів /міміки, жестів, постави/  для  створення  образу.   Так, знайомлячись із  захоплюючим  світом  гри і театру, у  дошкільників     пробуджується   інтерес  до  художньо-естетичної діяльності,  розвивається усне мовлення,  з'являється  унікальна можливість для  самовираження особистості. 

О.В.Дроб'язко – завідувач ДНЗ №2«Теремок»
                                         м.Червонозаводського